ЗДОРОВ’Я ЯК ЕЛЕМЕНТ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ТА ЧИННИК ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Анотація

Подано результати дослідження основних підходів до трактування сутності людського потенціалу і здоров’я як його основного елемента та чинника ефективності функціонування. Головним завданням дослідження було проаналізувати, систематизувати й узагальнити наявну в доступних джерелах інформацію щодо сутності та структури людського потенціалу в контексті місця й ролі у ній здоров’я і представити одержані результати у формі висновків, які можуть бути корисними для різних рівнів влади та управлінських господарських органів і особливо – для підприємств, що прагнуть покращити якість свого людського потенціалу як основи подальшого економічного зростання. Методологія проведеного дослідження за темою статті ґрунтується на застосуванні засад діалектичного методу наукового пошуку в оптимальній комбінації з аналізом і синтезом, індукцією і дедукцією, науковою абстракцією, органічною єдністю історичного і логічного в економічних дослідженнях з використанням монографічного і описового методів, а також методів узагальнення, порівняння, наукових передбачень та прогнозування. Основними джерелами інформації в ході проведених досліджень були матеріали з офіційних інформаційних джерел, публікації вітчизняних та зарубіжних вчених щодо зазначеного напряму досліджень, результати особистих спостережень авторів.

У процесі досліджень з’ясовано еволюцію формування поняття та структури категорії людського капіталу та місця в ньому здоров’я, а також його впливу на рівень добробуту населення, що формується в результаті сукупної дії економічного зростання та стану здоров’я. Наукова новизна результатів досліджень полягає у сформованій залежності циркулярного замкненого циклу між рівнем здоров’я, якістю людського капіталу та економічним зростанням. У найближчій перспективі найбільш вдячним напрямом продовження досліджень щодо впливу стану здоров’я на економічне зростання через якість людського капіталу та економічного зростання на стан здоров’я можуть бути розробка і розвиток методики визначення тісноти зазначеного зв’язку на кожній із ланок встановленого ланцюга залежностей.