ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ ФОРМУВАННЯМ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ ТА ЗДІЙСНЕННЯМ ЗЕМЛЕУСТРОЮ

Анотація

Стаття презентує концепцію формування екомережі як найефективніший підхід до запобігання фрагментації середовищ існування та мінімізації впливу людської діяльності на довкілля. Вона підкреслює необхідність врахування потреб біорізноманіття, дикої природи та життєво важливих екосистемних зв’язків у плануванні й управлінні землекористуванням. Концепція екомережі передбачає ідентифікацію цінних природних ділянок та з’єднання їх екологічними коридорами, інтегруючи структурні складові екомережі в планувальну та проєктну документацію із землеустрою. У дослідженні виділяються два ключові напрями планування землекористування для потреб проєктування екомережі: поліпшення існуючого стану природних екосистем та їх біорізноманіття через зміни в землекористуванні; створення нової просторової організації і пов’язаної з цим інфраструктури з урахуванням потреб соціально-економічного розвитку та захисту біорізноманіття. Процес формування екомережі охоплює такі етапи, як визначення цілей, планування, проєктування, управління та моніторинг, із застосуванням міждисциплінарного підходу та участі громадськості. Важливими інструментами формування екомережі є стратегічна екологічна оцінка та інтеграція заходів у регіональну й місцеву документацію із землеустрою. Цей процес передбачає визначення проблем стійкості екосистем, процедуру участі зацікавлених сторін, оцінку впливів на навколишнє середовище під час проєктування та реалізації заходів. У дослідженні наголошується на важливості підвищення уваги до біорізноманіття в Україні, необхідності розробки ефективних механізмів впровадження заходів щодо створення ключових і сполучних територій для покращання екологічної зв’язності. Подальші дослідження будуть спрямовані на вирішення практичних аспектів землеустрою в контексті формування екологічної мережі.