ВПЛИВ КЛОНОВИХ ПІДЩЕП НА РІСТ І ПРОДУКТИВНІСТЬ САДЖАНЦІВ ЯБЛУНІ ДЛЯ ОРГАНІЧНОГО САДІВНИЦТВА

Анотація

Показники росту, розвитку і продуктивності стандартних саджанців нових імунних до парші сортів яблуні на різних клонових підщепах вивчали в розсаднику на дослідному полі кафедри садівництва та овочівництва ім. проф. І. П. Гулька, яке входить до складу ННЦ Львівського НУП.

Дослід передбачав кращі, за результатами попереднього вивчення у колекційному саду в умовах Львівщини, нові інтродуковані сорти яблуні, імунні до збудника парші яблуні: Солнишко, Вільямс Прайд та Луна на клонових підщепах: 62–396, 62–223, ММ.102 та Дон 70–456. Контролем слугував імунний до парші яблуні, районований сорт Флоріна. Схема розміщення рослин у плодовому розсаднику: 0,9×0,2 м (55 тис. шт./га).

За роки досліджень отримали такі результати. Саджанці найбільшого діаметра були у сорту Вільямс Прайд (18,4–22,2 мм), дещо поступалися йому саджанці сорту Луна (16,6–22,0 мм). Саджанці контрольного сорту Флоріна мали середній діаметр 13,1–17,1 мм, дещо меншим був цей показник у саджанців сорту Солнишко, діаметр їх був найменшим (13,1–16,1 мм).

За висотою саджанці розподілено так: найвищі – у сорту Флоріна (177,6–194 см), дещо нижчі – у сорту Солнишко (169,9–181,3 см), найнижчі – саджанці сортів Вільямс Прайд і Луна (164,0–173,5 см та 162,5–175,9 см відповідно). Загалом саджанці сортів Флоріна та Солнишко мають біологічну схильність до утворення високих, але тонких саджанців, на всіх досліджуваних підщепах. Сорти Вільямс Прайд і Луна формують саджанці меншої висоти, проте більшого діаметра.

За показниками висоти і діаметра всі досліджувані сортопідщепні комбінування відповідали вимогам стандарту щодо однорічних саджанців на карликових підщепах. Стосовно сорту Вільямс Прайд, більшість саджанців утворювала крону в однорічному віці і масово закладала кільчатки. Відзначено позитивний вплив на ріст саджанців підщепи 62–223, на якій висота і діаметр саджанців були найбільшими.

Вищу продуктивність стандартних саджанців на різних карликових підщепах забезпечували сорти Вільямс Прайд і Луна на всіх досліджуваних підщепах (понад 40 тис. шт./га), дещо поступався їм сорт Флоріна (38,6–41,0 тис. шт./га), і найменш продуктивним був сорт Солнишко (37,7–40,0 тис. шт./га), що підтверджують і результати статистичної обробки.

У всіх варіантах досліджень підщепи 62–223 та ММ.102 забезпечували рівень продуктивності вищий від показників контрольного варіанта 62–396.

Вихід стандартних саджанців становив 37,7–46,0 тис. шт./га і незначно коливався залежно від підщеп. Більшу продуктивність для сортів Флоріна, Вільямс Прайд та Луна забезпечила підщепа 62–223: 41,0; 46,0 та 44,6 тис. шт./га відповідно, а для сорту Солнишко – ММ.102 – 40,0 тис. шт./га.

Продуктивність саджанців сорту Солнишко поступалася контролю і була найнижчою у нашому досліді: 37,7–40,0 тис. шт./га. Вищий прибуток при вирощуванні саджанців сортів Флоріна, Вільямс Прайд і Луна отримали на підщепі 62–223: 996,0; 1166,3 та 1118,6 тис. грн/га відповідно. У сорту Солнишко на підщепі ММ.102 – 962,0 тис. грн/га. Собівартість вирощування одного саджанця яблуні досліджуваних сортів теж залежала від підщеп і коливалася у межах від 9,6 грн/шт. (Вільямс Прайд на 62–223) – 11,6 грн/шт. (Солнишко на 62–396).

Вирощування саджанців яблуні прибуткове на всіх досліджуваних підщепах, однак вищу від показників контролю рентабельність виробництва для сортів Флоріна, Вільямс Прайд і Луна забезпечує підщепа 62-223 – 226,9; 262,9 та 252,9 %, а сорт Солнишко поступався контролю за цим показником на всіх підщепах.