БУРОЗЕМИ ПОДІЛЛЯ, ЯКІ ОПИСАВ ПРОФЕСОР Г. АНДРУЩЕНКО

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31734/agronomy2023.27.146

Ключові слова:

сірі опідзолені ґрунти, буроземи, інструкція

Анотація

У 50-х–60-х роках минулого століття у практичному ґрунтознавстві відбулася грандіозна подія. Проведено суцільне картографування всіх ґрунтів України, які використовували у сільськогосподарському виробництві в кожному колгоспі й радгоспі. Для цієї роботи підготували спеціалістів з-поміж агрономів зі складу місцевих і державних установ, а також залучили студентів агрономічних спеціальностей сільськогосподарських навчальних закладів. Необхідна підготовча робота була проведена не повною мірою. Зокрема не було детальних матеріалів про характер і особливості залягання ґрунтотворних порід. Фундаментальна праця П. Заморія про ґрунтотворні породи України, в якій чітко видно відсутність лесу на значній території на півдні Тернопільської, Хмельницької і Вінницької областей, побачила світ практично вже після завершення крупномасштабного дослідження ґрунтів. У вітчизняному ґрунтознавстві того часу існувала «єдиноправильна» теорія походження ґрунтів. Тому ґрунтознавець змушений був називати ґрунт відповідно до варіантів, передбачених інструкцією. Так і з’явились на картах ґрунтів сірі опідзолені ґрунти, хоч такими вони не були. Фракційний аналіз гумусу показав, що в гумусі таких ґрунтів, навіть сформованих на елювії вапняків, практично відсутня 11-та фракція гумусових кислот, яка зв’язана з кальцієм.

Відсутність спорідненості до кальцію певних ґрунтів має не лише теоретичне, а й велике практичне значення. Вапнування таких ґрунтів не підвищує їхню родючість, а лише руйнує їхню структуру. Програма досліджень передбачала можливість таких неузгоджень. Для вирішення подібних питань планували встановити посади ґрунтознавців на дослідних станціях. Проте невдовзі ґрунтознавців із дослідних станцій передали у штат обласних підрозділів Інституту землеустрою, які за своєю природою були виробничими, а не науковими закладами. Сьогодні взагалі припинено підготовку ґрунтознавців у державі.

Посилання

Andrushchenko H. A. Soils of the western regions of the Ukrainian SSR. Part 1. 184 p.

Dokuchaev V. V. Nizhny Novgorod works. Moscow-Leningrad: Izdatelstvo AN USSR, 1950. 664 p.

Dokuchaev V. V. Selected works. Moscow: Selkhozizdat, 1954. 708 p.

Field determinant of soils / edited by N. I. Polupan, B. S. Nosko, V. P. Kuzmichev. Kyiv: Urozhay, 1981. 320 p.

Instruction and methodical instructions for the survey of soils of collective and state farms of the Ukrainian SSR, 1957. 371 p.

Krupenikov I. A. History of soil science. Moscow: Nauka, 1981. 327 p.

Lurie Y. Y. Handbook of analytical chemistry. Moscow: Khimiya, 1971. 456 p.

Methods of large-scale research of soils of collective and state farms of the Ukrainian SSR – Kharkiv: State Agricultural Publishing House of the Ukrainian SSR. 1958. 485 p.

Mykhailiuk V. I. Water regime concept of soil formation of Professor Nabokykh O.H. Genesis, geography and ecology of soils. Lviv: Ivan Franko National University, 2015. P. 143–147.

Sarishvili I. F. Theory and practice of liming of red earth and red earth-podzolic soils of humid subtropics of Georgia. Tbilisi: Georgian Agricultural Research Institute, 1957. 267 p.

Soils of the Ukrainian SSR / N. B. Vernander, M. M. Godlin, G. N. Sambur, S. A. Skorina. Kharkiv: Gosselkhozizdat, 1951. 326 p.

Zamorii P. K. Quaternary deposits of the Ukrainian SSR. Kyiv: Kyiv University Press, 1961. 550 p.

Downloads

Опубліковано

19.12.2023

Як цитувати

Топольний, Ф. (2023). БУРОЗЕМИ ПОДІЛЛЯ, ЯКІ ОПИСАВ ПРОФЕСОР Г. АНДРУЩЕНКО. Вісник Львівського національного університету природокористування. Серія Агрономія, (27), 146–149. https://doi.org/10.31734/agronomy2023.27.146