Вісник Львівського національного університету природокористування. Серія Архітектура та будівництво

ВПЛИВ ХІМІЧНИХ ДОБАВОК ІЗ РІДКОГО НАТРІЄВОГО СКЛА І ХЛОРИДУ КАЛЬЦІЮ НА МІЦНІСТЬ АРБОЛІТУ

Р. Козак, І. Кусняк, М. Копанський, І. Рутковська, Р. Салабай — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Досліджено вплив хімічних добавок із рідкого натрієвого скла і хлориду кальцію на міцність арболіту. Для досліджень виготовляли арболітові блоки розміром 100×100×100 мм з подрібненої деревини, портландцементу марки М400, води і хімічних добавок – хлориду кальцію та рідкого скла натрієвого. Хімічні добавки додавали до арболітової композиції кількістю 4, 6, 8, 10, 12 і 14 г окремо кожна і в суміші 1:1. Експериментальні арболітові блоки виймали з форми після трьох діб витримки та випробовували на міцність під час стикання після витримки 7 і 14 діб. Встановлено швидке зростання показників міцності залежно від вмісту хімічних добавок від чотирьох до 10 г, які потім сповільнюються і стабілізуються. За вмісту добавок 10 г міцність арболіту на стиск становить: для арболіту з умістом рідкого натрієвого скла 1,49 МПа; хлориду кальцію – 1,87 МПа; суміші рідкого натрієвого скла і хлориду кальцію – 2,37 МПа. Проте така ефективність застосування суміші нівелюється здатністю її кристалізуватися, що утруднює приготування арболітової композиції. Збільшення вмісту рідкого натрієвого скла із 1,0 % до 3,0 % від маси цементу покращує міцність арболіту на 26,27 %. Подальше додавання рідкого натрієвого скла з 3,0 % до 4,2 % від маси цементу збільшує міцність арболіту лише на 1,9 %. Збільшення вмісту хлориду кальцію з 1,0 % до 3,0 % від маси цементу покращує міцність арболіту на 18,35 %. Подальше додавання хлориду кальцію з 3,0 % до 4,2 % від маси цементу також незначно збільшує міцність арболіту – лише на 1,0%. Збільшення вмісту суміші рідкого натрієвого скла і хлориду кальцію з 1,0 % до 3,0 % від маси цементу покращує міцність арболіту на 13,97 %. Подальше додавання суміші рідкого натрієвого скла і хлориду кальцію з 3,0 % до 4,2 % від маси цементу збільшує міцність арболіту лише на 0,4 %. Час витримки арболіту в періоді 7–14 діб позитивно впливає на його міцність. За вмісту добавок 10 г у період із 7 до 14 діб міцність арболіту на стиск зростає: для арболіту з умістом рідкого натрієвого скла з 1,29 МПа до 1,49 МПа; хлориду кальцію – з 1,67 МПа до 1,87 МПа; суміші рідкого натрієвого скла і хлориду кальцію – з 2,18 МПа 2,37 МПа.

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК МІЦНОСТІ КЛЕЄНИХ КОНСТРУКЦІЙНИХ БАЛОК ІЗ ЦІЛЬНОЇ ДЕРЕВИНИ

І. Буханевич, В. Маєвський, О. Удовицький, А. Манзюк, З. Копинець — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Обґрунтовано потребу та доцільність застосування клеєної деревини у сучасному будівництві, що визначається високими технічними й технологічними показниками її властивостей як конструкційного матеріалу, а саме природною екологічністю, достатньою міцністю, економічністю та енергоефективністю. Одним із таких рішень є дерев’яні клеєні балки, які завдяки технології склеювання поєднують природну міцність деревини та переваги інженерних матеріалів. Вони відзначаються високою жорсткістю при малій масі, простотою обробки й утилізації, екологічністю. Склеювання дає змогу усунути вади деревини та отримувати елементи різної довжини і перерізів, що забезпечує їхнє широке застосування. Клеєні конструкційні балки із цільної деревини здебільшого виготовляють на автоматизованих лініях за обов’язкових умов підтримання оптимальної температури та вологості, що гарантує стабільну високу якість такої продукції. При цьому вагоме значення має якісне сортування заготовок.

Для визначення міцності, а також для перевірки надійності шипового з’єднання клеєних дерев’яних конструкційних балок з цільної деревини, проведені лабораторні випробування.

Результати експериментальних досліджень свідчать, що для класу С24 значення міцності шипового з’єднання перебувають у діапазоні 35,65–50,19 Н/мм², а відповідне значення модуля пружності – 9693–11339 кН/мм².

Підтверджено високу міцність та надійність клеєних балок і шипових з’єднань, що робить їх перспективним конструкційним матеріалом у сучасному будівництві, здатним ефективно конкурувати з іншими будівельними матеріалами. Отримані результати корисні для використання у реальних виробничих процесах та для прогнозування фізико-механічних характеристик конструкцій з клеєних конструкційних балок з цільної деревини.

РЕЗУЛЬТАТИ ТЕХНІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ МЕТЕОРОЛОГІЧНОЇ ТРИГРАННОЇ ЩОГЛИ ВИСОТОЮ 120 М

С. Бурченя, Н. Дудяк, С. Віхоть — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Подано результати технічного обстеження металевої тригранної щогли висотою 120 метрів з метою визначення причин її руйнування. Щогла розташована на майданчику із сейсмічністю 7 балів за шкалою сейсмічності, згідно з ДБН В.1.1-12:2014 Будівництво в сейсмічних районах України. Рельєф ділянки – гірський. Об’єкт розташований за межами населеного пункту на горі Плай (на відкритій місцевості). Ширина в осях поясних елементів змінна за висотою. Щогла набирається із елементів заводського виготовлення, висотою 2,4 м, 2,0 м та 1,5 м за допомогою фланцевих з’єднань та фіксується за допомогою відтяжок, розташованих у десяти рівнях. Конструктивна система – нерозрізна просторова металева ферма, розташована вертикально. Поперечний переріз щогли – рівносторонній трикутник. Вертикальні поясні елементи – сталеві труби, діаметром 60 мм та 48 мм. Решітка виконана з металевих повнотілих стрижнів діаметром 20, 18 та 16 мм. Відтяжки – сталевий канат, діаметром 10 мм. Просторова жорсткість забезпечена сумісною роботою тіла ферми та відтяжок.

Під час технічного обстеження щогли запроваджено методику натурних обстежень, яка дає можливість оцінити несучу здатність конструкцій.

У процесі обстеження виконано роботи: вивчення технічної документації об’єкта технічного обстеження; попередній огляд, під час якого визначено загальний стан конструкцій, і виявлення ділянок та конструкцій із видимими дефектами; детальне візуальне обстеження видимих дефектів, пошкоджень окремих конструкцій, їх деформації, тріщин в елементах та вузлах, руйнування; інструментальне обстеження за допомогою спеціального устаткування, приладів та апаратури для неруйнівних методів випробувань, приладів та устаткування для лінійних вимірів; під час технічного обстеження згідно із завданням були оглянуті усі елементи щогли, на основі чого надано висновки щодо її руйнування.

БЕТОНИ З БІОВУГІЛЛЯМ ДЛЯ СТАЛОГО БУДІВНИЦТВА

О. Мазурак , А. Мазурак , У. Марущак , А. Регуш , Т. Мазурак , Р. Мазурак — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Добавки біовугілля (БВ) у бетони мають високий потенціал використання, як завдяки екологічності, так і завдяки їхнім покращеним властивостям. Висвітлено аспекти використання різних біовугільних добавок у складі бетонів, охарактеризовано методи виробництва біовугілля та вплив різних факторів на якість біовугільних матеріалів. Представлено фізико-хімічні властивості біобетонів, їхній склад, властивості та проблеми, пов’язані з традиційними методами виробництва. До переваг біовугілля у бетонах відносять здатність бути потенційними поглиначами карбону та замінником в’яжучого, а також покращення показників міцності, експлуатаційних характеристик довговічності. Розглянуто процес формування бетонів, концентруючись на процесах утворення бетонної матриці з біовугіллям. Проаналізовано методологію введення біовугілля до бетонної матриці, критерії вибору вихідної сировини, протоколи змішування компонентів та процедури контролю якісних характеристик кінцевого продукту. Розглянуто процеси гідратації та структуроутворення цементного каменю з біокомпонентом. Наведено приклади досліджень бетонів з біовугільною складовою, умови їх тверднення та будівельно-технічні властивості одержаних біобетонів. Особливу увагу приділено оцінці екологічних аспектів застосування «зелених бетонів» з біовугіллям на основі біовідходів рослинного походження, включно з їхнім екологічним профілем, економічною обґрунтованістю, аналізом життєвого циклу, а також реальним потенціалом зниження емісії парникових газів. Огляд також охоплює наявні проблеми, прогнозовані напрямки розвитку та потенційні сфери для майбутніх науково-дослідних робіт у контексті складових біовугільних бетонів. Наведено систему сертифікування біобетонів SCS за європейським стандартом ЕВС. Представлений комплексний аналіз забезпечує детальне розуміння властивостей, технології виробництва та екологічної значущості біовугільних цементних композитів та бетонних систем, слугуючи орієнтиром для подальшого прогресу в галузі екологічного матеріалознавства, будівництва та розвитку циркулярної економіки.

РОБОТА БУРОВИХ МІКРОПАЛЬ ІЗ РОЗШИРЕНОЮ П’ЯТОЮ

О. Гнатюк, В. Крет — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

У дослідженнях буронабивних паль із розширеннями виявлено суттєві розбіжності між розрахунковими та експериментальними значеннями несучої здатності, що свідчить про потенціал для вдосконалення наявних методик. Зауважено значний внесок українських учених, які дослідили вплив кількості та розташування розширень, а також різних типів ґрунтів на ефективність паль. Розроблено нові методики розрахунку несучої здатності, уточнено коефіцієнти для розрахунків та підтверджено їхню надійність натурними випробуваннями.

Значну увагу приділено трубобетонним мікропалям, які виявили кращі показники в слабких ґрунтах і мають переваги з кута зору зручності використання та мінімального впливу на будівлі. Показано, що палі з розширеною п’ятою мають вищу несучу здатність та менше осідання порівняно з фрикційними палями. Чисельне моделювання з використанням PLAXIS 3D і ANSYS WORKBENCH підтвердило ефективність таких конструкцій та дозволило точно змоделювати їхню поведінку. Встановлено, що глибина, кількість і діаметр розширень суттєво впливають на міцність і деформаційні характеристики.

Проведено техніко-економічні оцінки, які вказують на доцільність використання буронабивних мікропаль із розширеннями в умовах щільної забудови, зменшуючи витрати на демонтаж і земляні роботи. Загалом дослідження показують актуальність подальшого вдосконалення моделей розрахунку та впровадження нових конструктивних рішень у пальових фундаментах.

ОГЛЯД ДОСЛІДЖЕНЬ БАЛКОВИХ КОНСТРУКЦІЙ ЗІ ЗМІШАНИМ ВИДОМ АРМУВАННЯ

Н. Юрочко — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті здійснено розширений аналіз сучасних досліджень, присвячених балковим конструкціям із змішаним типом армування, що поєднують різні види арматурних матеріалів: сталеву арматуру, композитні стрижні (GFRP, BFRP, CFRP), фібру та попередньо напружені елементи. Охоплено експериментальні та числові дослідження, у яких вивчено вплив зазначених поєднань на ключові характеристики балок: несучу здатність, тріщиностійкість, пластичність та загальну ефективність. Представлено низку прикладів використання змішаних систем армування у поєднанні із сучасними видами бетону – надвисокоміцним (UHPFRC), геополімерним та фібробетоном. Окрему увагу приділено роботам, у яких вивчено поєднання GFRP із сталлю та фіброю, що дозволяло досягати оптимального співвідношення між жорсткістю, корозійною стійкістю та економічністю. Визначено, що додавання фібри, зокрема сталевих, полімерних або натуральних волокон (джут, поліпропілен), позитивно впливає на поведінку балок після виникнення тріщин. Проаналізовано також конструктивні особливості анкерування арматурних стрижнів у змішаних системах. Встановлено, що застосування попередньо напружених композитних арматур у поєднанні з традиційною сталевою арматурою дозволяє знизити вагу конструкції при збереженні її міцнісних характеристик. На основі порівняння численних досліджень визначено ефективні схеми змішаного армування, які можуть бути рекомендовані для практичного застосування в інфраструктурному будівництві, зокрема у виробництві балок для мостів, перекриттів та інших відповідальних конструкцій. Вказано на необхідність подальшого розвитку нормативної бази для впровадження таких систем армування в інженерну практику, а також актуальність дослідження впливу різних геометричних, технологічних і матеріальних параметрів на роботу комбінованих армованих елементів.

ТЕХНІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ТА ПІДСИЛЕННЯ СПОРУДИ ВІТРОВОЇ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ

І. Рутковська, Ю. Фабрика — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Розглянуто актуальні питання технічного обстеження та підсилення будівель і споруд у контексті сучасних вимог до надійності, довговічності та міцності конструкцій. Висвітлено методологічні підходи до оцінювання технічного стану об’єкта. Проаналізовано чинники, що впливають на зниження експлуатаційної придатності конструкцій, серед яких старіння матеріалів, вплив навколишнього середовища, динамічні й техногенні навантаження та порушення технології будівництва. Наведено результати технічного обстеження фундаменту вітроенергетичної установки, розташованої у межах Скибової зони Бескидської частини Карпат, та приклад підсилення методом ін’єктування. Описано інженерно-геологічні, кліматичні та конструктивні особливості ділянки та споруди.

Визначено поточний технічний стан несучих конструкцій, виявлено дефекти і розроблено ефективні рішення для підсилення бетонного фундаменту.

Обстеження проводили в декілька етапів, із застосуванням візуальних, інструментальних і лабораторних методів контролю. Встановлено наявність локальних порожнин і розущільнень у бетонній структурі, що знижують несучу здатність конструкції. Для їхнього усунення розроблено технологію ін’єктування цементного безусадкового розчину SikaGrout®-3350, який забезпечує високу початкову міцність, самоущільнення та довговічність.

Подано детальну послідовність ремонтних заходів, методику приготування та подачі матеріалу, вимоги до підготовки порожнин і контролю якості робіт. Запропоноване рішення дає змогу відновити монолітність фундаменту, підвищити його експлуатаційну надійність і продовжити термін служби без демонтажу конструкції.

Отримані результати можуть бути використані для аналогічних об’єктів відновлюваної енергетики, зокрема в умовах підвищеної сейсмічності та складних ґрунтових характеристик.

РОЛЬ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ У ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ ВІДНОСИНАМИ У ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ

М. Смолярчук, О. Ковалишин — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано перебіг орендних земельних відносин в Україні, процедурні моменти та механізми цифрової трансформації, які використовуються на сьогодні й запрацювали за підтримки держави в різний час. Розглянуто особливості інформаційного забезпечення електронної системи «Prozorro. Продажі» та визначено позитивні сторони її функціонування в напрямі встановлення об’єктивної ціни продажу, підвищення привабливості інвестицій у земельний ринок та збільшення надходжень до місцевих бюджетів територіальних громад. Представлена аналітика продажу права оренди земель комунальної власності у Львівській області. Проаналізовано перебіг отримання цифрових даних про земельні ділянки у реєстрах системи державного земельного кадастру та речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Виявлено ключові тенденції, проблеми й перспективи впровадження цифрових технологій. Визначено роль електронної системи «Трембіта» у розвитку земельних відносин та, зокрема, під час обігу права оренди земельних ділянок. Передбачено, що доцільність впровадження системи у практику оренди земель забезпечить: скорочення термінів обробки документів; зменшення адміністративних бар’єрів через мінімізацію особистої взаємодії орендарів, орендодавців та посадових осіб; підвищення достовірності даних; оптимізацію роботи органів місцевого самоврядування, які отримають швидкий доступ до інформації щодо земельних ділянок, власників чи орендарів у межах територіальних громад; створення передумов для інтеграції із системами електронних аукціонів («Prozorro. Продажі»), що дасть змогу забезпечити більшу прозорість та ефективність земельних торгів.

Показано, що інтеграція відкритих електронних платформ із державними реєстрами формує єдиний цифровий простір управління земельними ресурсами громад. Обґрунтовано, що цифровізація орендних відносин сприяє підвищенню інвестиційної активності, удосконаленню управлінських рішень і зміцненню довіри між учасниками земельного ринку. Запропоновано напрями подальшого розвитку цифрової інфраструктури, зокрема поглиблення взаємодії кадастрових даних із системою «Трембіта» та розширення аналітичних сервісів для територіальних громад.

ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ МЕЛІОРОВАНИХ ЗЕМЕЛЬ

О. Микула, М. Сусак — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Проведено аналіз змін нормативно-методичного забезпечення землеустрою. Встановлено основні зміни щодо переліку видів землевпорядної документації відповідно до Закону України «Про землеустрій», які, зокрема, стосуються вилучення з переліку загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель та проєктів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань.

Визначено недосконалість системи проєктних розробок на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях в частині врахування фактичного стану меліорованих земель та перспектив збільшення їхніх площ, розширення та реконструкції наявних мереж. Встановлено, що містобудівна документація: комплексні плани просторового розвитку території територіальної громади, генеральні плани населених пунктів, детальні плани території, які є одночасно і містобудівною документацією, також не враховують схвалені урядом України стратегії зрошення та дренажу і план розвитку іригаційного комплексу.

Запропоновано враховувати в документах з планування територій на державному рівні, Генеральній схемі планування території України, схемах планування окремих частин території України, схем планування окремих частин території України, схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів. Варто повернутися до розробки загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель. У цих документах повинно бути комплексно розглянуте питання розвитку гідротехнічних, культуртехнічних, агротехнічних, хімічних, агролісотехнічних меліорацій, визначені конкретні площі, які потребують відповідних меліоративних заходів, та черговість розробки робочих проєктів землеустрою в комплексних планах просторового розвитку території територіальної громади. Головний акцент при цьому має бути зроблено не на інженерну підготовку та захист територій, а на розробку заходів зі збереження й підвищення родючості ґрунтів завдяки проведенню різних видів меліорацій. Це дасть змогу комплексно підійти до проблем організації використання та охорони земель.

КОНСОЛІДАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРИРОДНИХ ЛАНДШАФТІВ

Н. Стойко, О. В. Черечон, О.І. Черечон — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

В Україні серйозною екологічною проблемою є значна втрата біологічного і ландшафтного розмаїття, зумовлена високим антропогенним навантаженням та воєнними діями. У контексті сталого розвитку прийнято низку нормативно-правових актів щодо сприяння збереженню середовищ існування і ландшафтів через збільшення площі земель з природною рослинністю. Важливе значення для цього має землеустрій, який забезпечує розробку і здійснення системи заходів для збереження природних ландшафтів, захисту земель від деградації, запобігання іншим негативним явищам. Дієвим інструментом впровадження таких заходів може бути консолідація земель, як спосіб перерозподілу земельної власності та ділянок для оптимізації структури земельних угідь і підтримки екологічної стійкості територій. У цій статті досліджено взаємозв’язок між консолідацією земель і проєктуванням територій екологічної мережі на землях сільськогосподарського призначення приватної власності з ознаками деградованості або малопродуктивності. На прикладі земельних масивів у межах Розвадівської територіальної громади Львівської області запропоновано два сценарії проєктування територій екологічної (Смарагдової) мережі з використанням majority-based land consolidation і mandatory land consolidation – це дозволить проводити не тільки добровільний, а й обов’язковий обмін земельними ділянками. Ці форми консолідації потребують надійних владних інституцій та відповідної правової бази, щоб забезпечувати гарантії для захисту земельних прав залучених землевласників і землекористувачів під час процесу перерозподілу земель. Предумовою mandatory land consolidation є наявність резервної землі (земельного банку). Також під час консолідації земель потрібно проводити консультації з усіма зацікавленими сторонами. Вважаємо, що інтеграція практик охорони і відновлення природних угідь у процес консолідації земель має вагоме значення для сталого управління земельними ресурсами і забезпечення довгострокового збереження екосистем.

ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ДЛЯ ОСББ ТА ВНЕСЕННЯ ЇЇ ДО БАЗИ ДАНИХ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

Н. Шпік — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Опрацьовано нормативно-правову базу щодо порядку формування земельної ділянки в межах населених пунктів, де, відповідно до Земельного кодексу України (ст. 38), до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.

Також відзначено, що використання цієї категорії земель здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Згідно з чинним законодавством подано визначення понять «об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ)» та «прибудинкова територія (ПТ)», умови їх створення. Детально описані покрокове створення ОСББ та обмеження щодо його створення. Після цього ОСББ обов’язково потрібно зареєструвати як юридичну особу, що вимагається законом.

Важливим у дослідженні цієї теми є формування права власності на землю ОСББ, оскільки воно дає гарантії невикористання земельної ділянки третіми особами, можливості контролювати використання землі, захист від будівництва тимчасових будівель і споруд без згоди, оренди земельної ділянки, паркування машин без дозволу тощо.

Описано процедуру оформлення документів, які необхідні при наданні дозволу ОСББ для виділення земельної ділянки. Розкрито порядок формування земельної ділянки на прикладі ОСББ «Чумацька 14» у м. Львові та внесення цієї ділянки до бази даних Державного земельного кадастру (ДЗК), а також подання документації із землеустрою на затвердження.

Проаналізовано багаторічну практику оформлення земельних ділянок біля багатоквартирних будинків для ОСББ і зроблено висновки, що не існує надійних гарантій і механізмів запобігання корупції у земельній сфері. Тому єдиний спосіб для безпеки прибудинкової території – виведення її з-під контролю чиновників. Але і це не дає впевненості і надійності.

ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД (НА ПРИКЛАДІ КОМАРНІВСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ)

Г. Дудич — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Розглянуто особливості просторового планування територій як комплексного процесу, спрямованого на ефективне використання земельних ресурсів, забезпечення екологічної стійкості та сталого розвитку громад. Проаналізовано законодавчі аспекти планування використання земель, зокрема вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель», що передбачає запровадження комплексного плану просторового розвитку територій громад. Досліджено природно-ресурсний потенціал Комарнівської міської територіальної громади Львівської області, охарактеризовано її земельний фонд, рівень освоєності та екологічну стійкість території. Встановлено, що значну частину території громади займають сільськогосподарські угіддя (74,2 %), з яких 42,5 % розорані, а також лісогосподарські землі (15,1 % від загальної площі). Визначено основні екологічні проблеми громади, серед яких замулення річкових русел, розливи річок та застарілі меліоративні системи, що потребують реконструкції. Розраховано коефіцієнт екологічної стійкості території (Кек.ст = 0,46), що свідчить про її нестійко стабільний стан, а також коефіцієнт антропогенного навантаження (Ка.н = 3,4), який вказує на помірний рівень впливу господарської діяльності. Запропоновано комплекс заходів для підвищення ефективності просторового планування громади, серед яких: інвентаризація та паспортизація земельних ресурсів; вдосконалення інженерного облаштування території, зокрема реконструкція меліоративних систем; оновлення генеральних планів населених пунктів; створення умов для залучення інвесторів через реалізацію комерційних земельних ділянок на аукціонах; збільшення площ природних угідь для підвищення екологічної стійкості території. Обґрунтовано необхідність переходу до інноваційних моделей землекористування та запровадження агроландшафтного підходу до використання земель. Зазначено, що розробка комплексного плану просторового розвитку території сприятиме економічному зростанню громади, підвищенню її інвестиційної привабливості та екологічній стабільності.

НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ЗЕМЛЕВПОРЯДНИКІВ

Г. Нестеренко — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Організація навчальної практики важлива для професійної підготовки фахівців із геодезії та землеустрою. Проведення практики вимагає чіткого розуміння її значення та оптимального вибору форм, змісту й методів на кожному етапі навчання. Лише інтеграція практики в систему фахової підготовки з урахуванням її базових структурних компонентів забезпечує формування необхідних професійних компетентностей.

Зауважено актуальність якісної підготовки майбутніх фахівців з геодезії та землеустрою. Розкрито особливості організації навчальної практики майбутніх фахівців з геодезії та землеустрою з урахуванням практикоорієнтованого підходу.

Зазначено, що практична підготовка студентів – обов'язкова та інтеграційна складова освітньо-професійної програми фахівців із геодезії та землеустрою. Вона поглиблює та закріплює професійні знання, уміння та навички, набуті під час роботи в аудиторії університету. Мета практичної підготовки полягає в оволодінні студентами теоретичними та практичними знаннями і навичками, освоєнні новітніх технологій, формуванні професійних компетентностей для індивідуального прийняття рішень, постійному оновленні здобутих знань та психологічній адаптації до реальних умов на виробництві.

Показано, що кваліфікація молодого фахівця оцінюється його здатністю застосовувати здобуті знання та вміння для виконання завдань на виробництві, що вимагає планування та управління виробничими процесами.

Практична підготовка студентів відбувається на практичних та лабораторних заняттях із фахових дисциплін та під час проходження практики на підприємствах з геодезії та землеустрою. Перелічено основні етапи практичної підготовки у структурі навчального процесу: ознайомчий, навчально-технологічний етап, виробничо-професійний.

Окреслено ключові аспекти критеріїв готовності до професійної діяльності, які охоплюють такі аспекти: професійна свідомість, швидкість адаптації особистості у різних виробничих ситуаціях, доцільність практичних дій, рівень сформованості організаторських здібностей, комунікативні навички тощо.

ПРОСТОРОВЕ ПЛАНУВАННЯ ТА ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ВИКЛИКИ В УМОВАХ ВІЙНИ

О. Костишин — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Законодавча база просторового планування, як і вся нормативно-законодавча база в Україні, останніми роками проходить шлях вдосконалення та імплементації до європейської правої бази. Цей процес гальмується військовою агресією рф. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) є вагомою складовою у фінансування розробок просторового планування на місцевому рівні – на рівні територіальних громад. Проаналізовано ПІІ в Україну та з України, а також сальдо ПІІ за десятирічний період. Відзначено підйоми та падіння цих показників в окремі роки. Спостерігається ріст індексу інвестиційної привабливості, а також кількості компаній, згідних інвестувати в Україну попри війну, зберігаючи оптимізм і перспективи розвитку.

Досліджено десятирічний розподіл надходжень ПІІ поквартально. На основі рейтингу середніх значень квартальних показників їм дана оцінка і виявлені терміни можливих очікувань майбутніх надходжень ПІІ.

Відзначено, що частка ПІІ, яка надходить до Чернівецької області, дуже мала (0,1 %), при тому, що площа області займає 1,3 % території країни. І саме тут відбувається найбільший спад інвестицій через відплив капіталу вітчизняних інвесторів, що зареєстровані в офшорних компаніях. Пропонується диверсифікувати базу інвесторів Чернівецької області та підвищити спроможність місцевих влад до залучення інвестицій через нові механізми підтримки.

Продемонстровано, як реалізуються стратегічні цілі територіальної громади через створення містобудівної документації, зокрема Детального плану розміщення сільськогосподарського підприємства в одній із 52 територіальних громад (Кадубовецької сільської територіальної громади), за межами одного із 417 населених пунктів (с. Хрещатик) Чернівецької області.

ЗНАЧУЩІСТЬ ІНВАЙРОМЕНТАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Г. Шарий, В. Щепак, І. Єрмакова, Т. Одарюк — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

У роботі проаналізовано значущість економічних учень і теорій розвитку інвайроментальної економіки. Враховано наукові підходи щодо використання природно-ресурсного потенціалу економікою та внесок економічних теорій у досягнення розвитку земель сільськогосподарського призначення.

Сучасний стан геополітичного економічного опортунізму більшості країн світу негативно впливає на споживання природних ресурсів, що призводить до зниження природно-ресурсного потенціалу, зокрема природної родючості земель сільськогосподарського призначення.

Опортуністичне використання природних ресурсів економікою має негативний вплив на природно-ресурсний потенціал, особливо на землі сільськогосподарського призначення. Запропоновано структурно-логічну модель функціонування інвайроментальних економічних систем. Її компоненти об’єднано у дві групи. До першої групи належать природні ресурси (зокрема землі сільськогосподарського призначення) та екологічна складова (екологічні нормативи й стандарти). До другої – виробництво (органічне, вуглецеве землеробство, зелену промисловість) та ефективність використання природних ресурсів. Компоненти системи перебувають у взаємозв’язку та взаємозалежності.

Рівновага компонентів інвайроментальної економічної системи забезпечується інструментами екологічної рівноваги. До таких інструментів належать екологічні податки, рентні платежі, санкції та економічні стимули. Результатом їхньої дії є екологізація виробництва, відновлення природних ресурсів, підвищення родючості земель та формування екологічного благополуччя на основі розвитку природно-ресурсного потенціалу.

Функціонування інвайроментальної економічної системи ґрунтується на екологічних, економічних та соціально-ментальних інститутах суспільства.

Зауважено, що держава й суспільство повинні здійснювати регуляторний вплив на суб’єктів господарювання з метою запобігання негативним проявам природньої і економічної ентропії.

Визначено високу значущість економічних стимулів екологічної нейтральності, еколого-економічних нормативів, екологічних податків і санкцій, як щодо суб’єктів господарювання, так і щодо країн – екологічних агресорів.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ МІСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

А. Волощак — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Досліджено теоретичні засади розвитку міського землекористування та еволюцію його наукових концепцій у світовій і вітчизняній практиці. Визначено сутність, зміст та структурні елементи міського землекористування, розкрито його роль у забезпеченні сталого розвитку міст, підвищенні ефективності використання земельних ресурсів та формуванні комфортного міського середовища. Проаналізовано основні наукові підходи до трактування поняття «міське землекористування» у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, зокрема економіко-географічний, соціально-екологічний, просторово-планувальний і системний. Розкрито класичні моделі просторової організації міста – концентричних зон, секторну та множинних ядер, які заклали основи аналізу функціональної структури міських територій; економічну теорію землеренти, що формалізувала взаємозв’язок вартості землі, відстані до центру та інтенсивності використання, а також соціально-урбаністичні концепції і критичні підходи, які розкрили роль соціальних і політичних чинників у формуванні простору міста. Сучасні напрями досліджень представлені теоріями агломераційних ефектів, моделями складних урбаністичних систем та розвитком GIS- і агент-орієнтованих підходів, що дозволяють моделювати сценарії просторових трансформацій. Подано еволюцію наукових уявлень про розвиток міських територій: від концепцій раціонального використання земель до сучасних моделей сталого урбаністичного розвитку, що інтегрують екологічні, соціально-економічні та технологічні чинники. Особливу увагу приділено сучасним українським дослідженням, які поєднують геоінформаційні технології, супутниковий моніторинг, правове та еколого-економічне моделювання землекористування. Висвітлено впровадження Національного містобудівного кадастру як інструменту цифрового управління територіями та інтеграції просторових даних. Обґрунтовано перспективність інтегрованого підходу до аналізу міського землекористування, який поєднує економічні, соціальні, правові та екологічні аспекти, спрямовані на забезпечення сталого, поліцентричного та кліматично стійкого розвитку українських міст.

АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗРОБКИ ПРОЄКТУ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ (НА ПРИКЛАДІ ТзОВ «ЖИДАЧІВСЬКЕ ЗАВОДОУПРАВЛІННЯ ЦЕГЕЛЬНИХ ЗАВОДІВ» НА ТЕРИТОРІЇ ЖИДАЧІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ СТРИЙСЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

А. Пиріг — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Зі створенням територіальних громад усі землі в їх межах (крім державної та приватної форм власності) перейшли у їх розпорядження. Серед них – багато земельних ділянок, які є малопродуктивними та деградованими. Серед таких, зокрема, порушені землі внаслідок діяльності виробництва гірничих підприємств, сміттєзвалищ (зокрема й стихійних). Ґрунти таких земельних ділянок характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним. Серед таких земель – Західна ділянка Жидачівського родовища суглинків (глиняний кар’єр).

У науковому дослідженні проведено аналіз проєкту рекультивації Західної ділянки Жидачівського родовища суглинків № 6639 від 28.07.2022 р., яка розташована на території Жидачівської міської ради Стрийського району Львівської області. Розкрито етапи та напрями рекультивації порушених земель, охарактеризовано порядок розробки родовища та осушення підошви кар’єра і рекультивованих площ. Визначено об’єм розкривних порід та показники зняття, переміщення та складування родючого шару ґрунту, ґрунтово-рослинного шару і шару зачистки корисної копалини для рекультивації дна кар’єра. Визначено технологію проведення рекультивації порушеної гірничими роботами земельної ділянки.

Зважаючи на місце розташування земельної ділянки поблизу головної водної артерії Жидачівської міської територіальної громади – р. Стрий, запропоновано після проведення рекультивації цю земельну ділянку використовувати в лісогосподарському та рекреаційному напрямах (оздоровлення, активний відпочинок на природі, туризм тощо).

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ ФОРМУВАННЯМ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ ТА ЗДІЙСНЕННЯМ ЗЕМЛЕУСТРОЮ

Б. Стиранівський — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття презентує концепцію формування екомережі як найефективніший підхід до запобігання фрагментації середовищ існування та мінімізації впливу людської діяльності на довкілля. Вона підкреслює необхідність врахування потреб біорізноманіття, дикої природи та життєво важливих екосистемних зв’язків у плануванні й управлінні землекористуванням. Концепція екомережі передбачає ідентифікацію цінних природних ділянок та з’єднання їх екологічними коридорами, інтегруючи структурні складові екомережі в планувальну та проєктну документацію із землеустрою. У дослідженні виділяються два ключові напрями планування землекористування для потреб проєктування екомережі: поліпшення існуючого стану природних екосистем та їх біорізноманіття через зміни в землекористуванні; створення нової просторової організації і пов’язаної з цим інфраструктури з урахуванням потреб соціально-економічного розвитку та захисту біорізноманіття. Процес формування екомережі охоплює такі етапи, як визначення цілей, планування, проєктування, управління та моніторинг, із застосуванням міждисциплінарного підходу та участі громадськості. Важливими інструментами формування екомережі є стратегічна екологічна оцінка та інтеграція заходів у регіональну й місцеву документацію із землеустрою. Цей процес передбачає визначення проблем стійкості екосистем, процедуру участі зацікавлених сторін, оцінку впливів на навколишнє середовище під час проєктування та реалізації заходів. У дослідженні наголошується на важливості підвищення уваги до біорізноманіття в Україні, необхідності розробки ефективних механізмів впровадження заходів щодо створення ключових і сполучних територій для покращання екологічної зв’язності. Подальші дослідження будуть спрямовані на вирішення практичних аспектів землеустрою в контексті формування екологічної мережі.

ВІД «МІСТА СОНЦЯ» ДО ЕКЗИСТЕНЦІЙНОГО МІСТА: ФІЛОСОФІЯ БІОНІЧНОЇ АРХІТЕКТУРИ

Р. Кюнцлі, А. Степанюк — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Розглянуто біонічну архітектуру як глибоке філософське осмислення простору в умовах глобальної урбанізації, екологічної кризи та технологічного прискорення. Відштовхуючись від утопічних ідеалів «Міста Сонця», простежено трансформацію архітектурного мислення до концепції «екзистенційного міста», в якому простір проєктується не лише як функціональна оболонка, а як середовище, здатне резонувати із внутрішнім світом людини. Біоніка представлена не тільки як естетичний або інженерний напрям, а як цілісна світоглядна модель, що інтегрує культурну пам’ять, духовні архетипи та екологічну етику.

Досліджено здатність біоніки створювати простори, які адаптуються, «дихають» і знижують психоемоційне напруження. Розглянуто приклади з історії архітектури (А. Гауді, Р. Штайнер, І Маковец) та сучасних біонічних об’єктів (The Eden Project, Eastgate Centre, роботи В. Каллебо), що демонструють філософський потенціал біоніки. Доведено, що справжнє значення біоніки полягає не в імітації природи, а в побудові етичного діалогу між людиною та середовищем.

Окрему увагу приділено аналізу біоніки як мови архітектурного мислення, що здатна відтворювати і транслювати духовні смисли в матеріальному середовищі. У цьому контексті біоніка постає як посередник між культурною традицією, технологічними інноваціями та сучасними потребами людини. Наголошено, що органічні форми сприяють зниженню рівня тривожності, формуванню екологічної свідомості та переосмисленню простору як середовища підтримки.

Показано, що біонічна архітектура є відповіддю на виклики нашого часу: вона не лише сприяє енергоефективності та екологічній інтеграції, а й формує нову парадигму – архітектуру як простір співпереживання, гармонії та духовного змісту. Отож, біоніка постає не просто інструментом проєктування, а філософією життєвого простору, яка синтезує природу, культуру і технології.

ОГОРОДЖЕННЯ ПРИСАДИБНИХ ДІЛЯНОК: ФУНКЦІЇ, МАТЕРІАЛИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОЄКТУВАННЯ

І. Березовецька, Н. Дудяк — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті здійснено комплексний аналіз огороджень як важливого елементу архітектурно-планувальної та функціональної організації присадибної ділянки. Огородження розглядаються не лише як засіб фізичного захисту й окреслення меж території, а і як структурний компонент ландшафтного середовища, що формує загальне сприйняття простору, забезпечує приватність та відіграє значну роль у візуальному образі садиби.

Наведено типологію огорож залежно від матеріалу (дерево, метал, бетон, камінь, комбіновані конструкції, сітка, живоплоти), конструктивних особливостей та функціонального призначення. Особливу увагу приділено питанням відповідності огороджень нормативно-правовим вимогам, будівельним регламентам і правилам добросусідства, зокрема щодо висоти, прозорості, санітарних і інсоляційних обмежень.

Проаналізовано сучасні тенденції в облаштуванні присадибних огорож, включаючи використання екологічно чистих матеріалів, вертикальне озеленення, інтеграцію з малими архітектурними формами та елементами благоустрою. Описано конструктивні елементи огорож (фундаменти, стовпи, заповнення прольотів, ворота, хвіртки), їхнє розташування та інженерно-естетичні рішення, що забезпечують довговічність і декоративність споруди.

У результаті дослідження сформульовано практичні рекомендації щодо вибору типу огорожі з урахуванням функціональних потреб, бюджету, архітектурного стилю садиби, кліматичних умов, а також специфіки використання ділянки. Зазначено, що грамотне проєктування огорожі є запорукою створення комфортного, безпечного й естетично привабливого середовища життєдіяльності.

КОНТЕКСТНА АРХІТЕКТУРА: ВРАХУВАННЯ КЛІМАТИЧНИХ І ГЕОМОРФОЛОГІЧНИХ УМОВ ПРИ ПРОЄКТУВАННІ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ

Л. Баранович, А. Баранович, Н. Савчак, В. Михайлечко — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Наголошено, що під час проєктування будь-якої споруди чи будівлі важливе врахування природних умов місцевості – клімату, рельєфу, геологічних даних.

Розглянуто значення природних та кліматичних умов у процесі проєктування громадських будівель. Наголошено, що ефективне архітектурно-планувальне рішення повинно враховувати географічні, кліматичні, геологічні, гідрологічні та топографічні особливості ділянки. Основними факторами, що формують архітектурну відповідь на умови довкілля, є сонячна інсоляція, температура, вітер, атмосферні опади та мікроклімат місцевості.

Особливу увагу приділено орієнтації будівель відносно сторін світу, впливу сонця протягом року, освітленості приміщень та організації простору з урахуванням тіней. Розглянуто типи природного та комбінованого освітлення як основи формоутворення. Вивчено роль температурного режиму та вітру при виборі архітектурних форм, систем вентиляції, теплоізоляції та рішень щодо захисту від вітрових навантажень.

Досліджено адаптацію будівель до різних кліматичних зон – від холодних до спекотних вологих регіонів. Розглянуто архітектурні рішення, які дозволяють формувати комфортні мікрокліматичні умови як усередині будівлі, так і на прилеглій території, зокрема через планувальні форми, озеленення та застосування водних елементів.

Значну увагу приділено топографії та рельєфу: способам інтеграції будівлі в складний ландшафт, взаємодії архітектурної форми з природним середовищем, а також планувальним стратегіям для ділянок зі схилами. Визначено вплив кліматичних та природних умов на формування загальної структури, функціонального зонування та естетичного вигляду будівлі.

Обґрунтовано необхідність комплексного аналізу природного контексту при проєктуванні, що дозволяє створювати функціональні, енергоефективні та гармонійно інтегровані в середовище архітектурні об’єкти.

МИСТЕЦТВО БОЙКІВЩИНИ: РЕВІТАЛІЗАЦІЯ У СУЧАСНОМУ КОНТЕКСТІ

С. Пісьо, Н. Дудяк, В. Марусяк — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Ревіталізація мистецтва Бойківщини – це не лише збереження автентичності, а й їх інтеграція у нові культурні та соціальні реалії. Досліджено процес ревіталізації мистецтва Бойківщини як складової збереження та актуалізації матеріальної культурної спадщини в умовах сучасних архітектурних і художніх трансформацій. Ревіталізація розглядається не як системний культурний механізм, що дозволяє не лише зберегти традиційні форми та символіку народної творчості, а й надати їм нового змісту та функціонального значення в межах сучасного соціального контексту. Наголошено на важливості формування сталого зв’язку між історично сформованою культурною традицією та новими практиками просторово, предметно-художнього рішення.

Проаналізовано специфіку бойківського мистецтва, його глибинну образно-семантичну структуру, а також окреслено механізми збереження і трансформації локальної ідентичності через національні мотиви і використання рішень у новітніх мистецьких та архітектурних підходах. Урахування цих аспектів не лише збільшує естетичну цінність простору, а й сприяє розвитку громади та формує відчуття її приналежності. Окрім цього, мистецтво може ґрунтуватися на глибокому аналізі історичної та культурної спадщини певного місця.

Особливу увагу приділено ролі локальної спільноти, незалежної мистецької ініціативи та культурної інституції, які забезпечують життєздатність і переосмислення культурного спадку. Визначено, що саме через мистецтво, як візуально-комунікативну та символічну мову, формується культурна тяглість і переосмислення національної ідентичності в умовах глобалізаційних процесів. Доведено, що ревіталізація мистецтва Бойківщин відкриває нові перспективи для формування певного стилю в архітектурі та дизайні середовища, орієнтованого на гармонійне поєднання традицій і інновацій насамперед сільських населених мість.

ПОБУДОВА МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ МІЦНОСТІ ЗРОЩЕНИХ ЛАТ ІЗ ВЖИВАНОЇ ДЕРЕВИНИ ДЛЯ ДАХОВИХ КОНСТРУКЦІЙ БУДИНКІВ

С. Гайда, О. Удовицький, І. Рутковська, Р. Салабай, І. Салабай — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Досліджено міцність зрощених на зубчастий шип лат із вживаної деревини (ВЖД), які використовують у дахових конструкціях. Актуальність роботи зумовлена потребою у впровадженні ресурсоефективних технологій і розвитку циркулярної економіки у будівництві. Розглянуто проблему нерівномірності фізико-механічних властивостей вторинної деревини, яка ускладнює прогнозування її експлуатаційних характеристик. Для кількісного опису впливу основних геометричних параметрів (ширини лати B і довжини шипа L) на межу міцності при статичному згині проведено експериментальні випробування зразків і побудовано двофакторну регресійну модель другого порядку. Модель показала статистично значущий вплив обох факторів і підтвердила наявність синергетичного ефекту: підвищення міцності спостерігається при одночасному збільшенні ширини лати та довжини шипа. Оптимальні параметри, що забезпечують максимальну межу міцності (79,83 МПа), становлять B=64 мм та L=24 мм. Доведено, що навіть при використанні ВЖД можна отримати елементи з міцністю понад 70 МПа, що відповідає нормативним вимогам до несучих дахових елементів. Практична значущість полягає у можливості використання отриманої моделі для оптимізації технологічних процесів зрощування, раціонального використання вторинної сировини та зниження собівартості виробів. Запропоновані рекомендації щодо вибору ширини лати (56–64 мм) та довжини шипа (18–24 мм) можуть бути впроваджені у виробничі стандарти, технічні умови та технологічні карти для підприємств деревообробної галузі. Результати дослідження сприяють розвитку ресурсоефективних методів у дерев’яному будівництві, зменшенню екологічного навантаження та формуванню наукової основи для подальших досліджень довговічності таких з’єднань.

АНАЛІЗ ТЕМПЕРАТУРНОГО ВПЛИВУ НА НАПРУЖЕНО-ДЕФОРМОВАНИЙ СТАН ЦИЛІНДРИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ІНЖЕНЕРНИХ КОНСТРУКЦІЙ

Б. Глова, Т. Глова — Sun, 07 Dec 2025 00:00:00 +0200

Інтенсивний розвиток монолітно-каркасного будівництва вимагає вдосконалення методів розрахунку конструктивних елементів. Особливої уваги потребують сталеві колони – критично важливі складові, від надійності яких залежить загальна безпека споруди.

Зауважено, що під час пожежі основним руйнівним чинником для будівельних конструкцій є висока температура та її градієнт, які призводять до інтенсивного прогріву матеріалів. Характер такого температурного впливу визначається низкою факторів: температурою продуктів горіння, умовами теплообміну між поверхнею конструкції та навколишнім середовищем. Для оцінки несучої здатності та збереження цілісності конструкції необхідно враховувати термонапружений стан, спричинений нерівномірним прогрівом. Температурні напруження можуть аналізуватись окремо від механічних, адже в рамках лінійної термопружності загальні напруження є сумою цих складових.

Досліджено нестаціонарне температурне поле у сталевих колонах, що змінюється з часом під час раптового охолодження, враховуючи крайові умови другого роду. За допомогою перетворення Лапласа отримано аналітичні залежності, що описують розподіл температури в колоні.

На основі отриманих температурних полів визначено напружено-деформований стан колони. Результати подано у вигляді графіків, які демонструють вплив теплофізичних і механічних властивостей сталі на розподіл температурних напружень по товщині колони.

Встановлено, що радіальні напруження діють на стиск по всій товщині колони та зменшуються до нуля на її зовнішній поверхні. Максимальні значення спостерігаються в центрі колони й зростають з часом. Осьові та тангенціальні напруження, навпаки, мають максимальні значення на зовнішній поверхні та діють на розтяг. Саме тут, унаслідок розтягувальних деформацій, можуть виникати тріщини та інші пошкодження.

КАФЕДРІ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – 75 РОКІВ

М. Богіра — Mon, 01 Dec 2025 00:00:00 +0200

20 грудня 2025 р. минає 75 років від дня створення кафедри землевпорядного проєктування (із 2016 року кафедра землеустрою) Львівського національного університету природокористування.